Для будь-якої держави спорт – це дуже вигідна, з економічного погляду, сфера.
Edinburgh-future розповість більше.
Адже проведення різних ігор та чемпіонатів передбачає залучення колосальних коштів. Ну, і підготовка своїх спортсменів, звичайно, також пов’язана з великим заробітком.
Однак для того, щоб національний спорт постійно розвивався, а спортсмени демонстрували відмінні результати, необхідно також інвестувати у цей напрямок. І даним питанням мають опікуватися відповідні урядові структури, і звичайно, приватні особи.
Серед майданчиків, які максимально використовуються для проведення різноманітних спортивних заходів, окреме місце посідають стадіони. Крім цього, там спортсмени тренуються та покращують свої навички, а також рівень підготовки.
Стадіон “Марріфілд” (Мurrayfield Stаdium) є одним з найвідоміших місць Единбурга. Одночасно там можуть знаходитись шістдесят сім тисяч сто сорок чотири людини. І цей факт наділяє даний майданчик п’ятою позицією серед найбільших стадіонів Сполученого Королівства.
Важливо зазначити, що згаданий стадіон служить “будинком” такої організації, як Scоttish Rugby Uniоn (Шотландський союз регбі). І переважно там проводяться регбійні матчі. Однак іноді на стадіоні можна насолодитися грою футбольних команд та виступами музичних колективів.
Окрему увагу варто приділити тому, що стадіон має досить цікаву історію. І вона є цінною та справді унікальною складовою всього спортивного минулого Единбурга.
Тому кожному, хто цікавиться історією світового спорту, просто необхідно ознайомитись із дивовижними фактами, які зберігає в собі минуле стадіону “Марріфілд”.
З чого все починалося
Історія стадіону почалася з того, що Scоttish Rugby Uniоn придбав земельну ділянку у дев’ятнадцять акрів. Після цього розпочалося будівництво трибуни та трьох набережних.
Відповідальним за газон на стадіоні призначили Артура Селлерса. І вже 21-го березня 1925-го там відбулося проведення першого матчу. Йдеться про регбійний Кубок 5 націй.
Непростий воєнний період
Коли розпочалася Друга світова війна, територія стадіону почала використовувати армію. Зокрема, там було розміщено продовольчий склад.
Протягом військового періоду на стадіоні час від часу проводилися матчі, але, звичайно, ні про яку періодичність у такий непростий час не могло бути мови. Тому ігри були досить рідкісним явищем і ставали справжньою подією.
Однак після закінчення війни стадіон знову став майданчиком для проведення матчів з регбі. І першою грою, якою глядачі могли насолодитися післявоєнний час, став матч Англія-Шотландія.
Рекорд
Говорячи про історію стадіону, справедливо згадати про те, що 1-го березня 1975-го там було відмічено рекордну відвідуваність. Тоді на стадіоні одночасно побували сто чотири тисячі людей. У той день Шотландія стала переможницею Кубка 5 націй 1975-го.
Цікаво, що такий показник відвідуваності продовжував бути світовим рекордом аж до 1999-го.
Реконструкція та модернізація
Жовтень 1991-го запам’ятався запуском ще однієї схеми облігацій. Це було потрібно для того, щоб комплексно реконструювати Західну трибуну.
В результаті нову трибуну спроєктували дещо інакше, і там з’явився сорок восьмиметровий консольний дах.
1994-й увійшов в історію, як рік розширення та покращення стадіону. Модернізація була досить складною та дуже недешевою. Загалом на цей процес було виділено приблизно п’ятдесят мільйонів фунтів.
Одним із досягнень такої масштабної реконструкції стало встановлення прожекторів. Це була справжня сенсація. Адже на той час подібні пристрої були не на кожному стадіоні.
Фото: wikipedia
